Блог вчителя біології та географії Воєводіної Наталії Петрівни

ПРИЙОМИ РОБОТИ З КОНТУРНИМИ КАРТАМИ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

У роботі з контурними картами можна виділити такі напрямки:

•  робота з контурними картами в ході вивчення матеріалу; 

•  робота з контурними картами як засіб перевірки знань.

•  домашні завдання за контурною картою варто давати після проведення практичних робіт у класі, для того щоб учні вже знали специфіку заповнення контурів і основні вимоги до техніки оформлення.

Вимоги до роботи з написами та позначеннями ліній.

1.  Написи та підписи оформляються акуратним друкованим шрифтом.

2.  Розмір напису має відповідати величині й важливості об’єкту, розмір літер має бути однаковим, проміжки між літерами теж. Цього можна домогтися попередніми помітками, в межах контуру об’єкта, які фіксують розташування майбутніх літер напису. Переконавшись у правильності розташування літер, можна вже впевнено наносити їх на карту.

3.  Написи не повинні перекривати контури та інші позначення , їх потрібно розташовувати в більш вільних місцях карти.

4.  Написи назв міст, сіл, невеликих озер та інших об’єктів, які займають на карті невелику площу, розташовують у напрямку паралелей. Якщо на карті паралелі не зображені, написи розташовують паралельно нижній рамці карти. Початок написів цих об’єктів повинен бути поблизу самого об’єкта.

5.  Назви об’єктів, які мають форму кривих ліній, розташовують на самому зображенні об’єктів або вздовж їхнього напрямку.

6.  Назви об’єктів, що мають на карті площинну форму, підписують у середині зображення. При цьому літери назви повинні бути розташовані так, щоб сам підпис розкривав чітко форму та розмір об’єкта.

7.  Написи річок і каналів розташовують у місцях малого навантаження карти над лінією річки або каналу. Написи достатньо довгих річок повторюють два або три рази – поблизу витоку, гирла і в середній частині течії. 

8.  Для проведення кривих ліній на карті рисочками позначають характерні перетини з паралелями, які є на цій карті. Отримані точки перетинів допоможуть учням легше провести криву лінію. 

Головні вимоги до написів і підписів усіх типів: вони повинні бути чіткими, легко читатися і не перевантажувати карту, тобто не «забивати» зміст карти. Окрім вимог щодо нанесення написів та ліній, є ще загальні вимоги, що стосуються оформлення контурних карт:

1.  Кордони та межі на контурній карті обов’язково наводять червоним кольором (державні, обласні, природних зон, заповідних територій тощо. Необхідно надписувати назви всіх сусідніх країн.

2.  Наносячи будь – які умовні знаки варто дотримуватися тих форм, які прийняті в підручнику й атласах. Треба дотримуватися існуючої системи графічних зображень умовних знаків. Треба звернути увагу учнів на ті орієнтири, що допомагають установити розміщення умовних знаків.

3.  Ареали сільськогосподарських районів оконтурюють тонкою лінією.

4.  Умовні знаки корисних копалин. Наносячи на контурні карти будь-які умовні знаки, варто дотримуватися тих форм, які прийняті в підручнику й атласах. Будь-яке відхилення чи фантазування в цьому плані призведе лише до плутанини, ускладнить шляхи засвоєння навчального матеріалу. Треба дотримуватися існуючої системи графічних зображень умовних знаків. Особливо важливо стежити за тим, щоб кожен умовний знак був правильно розміщений, тому що помилки щодо цього дуже спотворюють картину розміщення корисних копалин. Треба звертати увагу учнів на ті орієнтири, що допомагають установити розміщення умовних знаків. Основа будь-якого прямолінійного знака повинна бути паралельною паралелям. 

5.  Промислові центри позначають пунсонами, розділеними на сектори залежно від переважання частки окремої галузі. Сектори зафарбовують (кольорами, узгодженими   із кольорами шкільного атласу) чи заштриховують. Іноді замість пунсонів ставлять перші  букви назв тих галузей, що є головними для цього центра: машинобудування — М, металургія — Мт, хімічна — X тощо. 

При позначенні на контурних промислових центрів, варто звернути увагу на наступні особливості:

•  не слід позначати на картах країн, районів усі центри, нанесені в атласі чи підручнику. Позначають лише найбільші центри, про які йдеться в підручниках чи в завданнях;

•  пунсони поділяють на два, три, максимум — чотири сектори, причому позначають лише самі основні галузі виробництва;

•  краще прийняти дві градації діаметрів пунсонів: великі та найбільші промислові центри.

Сільськогосподарська спеціалізація районів може бути позначена:

•  розфарбуванням, що є трудомістким заняттям; 

•  написами на площі ареалу провідних галузей і культур  розфарбуванням прикордонних смуг цих ареалів (з обов'язковим поясненням у легенді значення кожного кольору)

•  Залізничні магістралі позначають червоними лініями, вибирають тільки найголовніші. Не слід перевантажувати учнів малюванням залізниць у вигляді переривчастих стрічок.

•  Судноплавні ділянки річок позначають потовщеною синьої лінії, порти і пристані — значками «якорів». Напрямок вантажопотоків – масштабними стрілками означає різні види вантажів.

Легенда карти.

Дуже важливою частиною кожної контурної карти є легенда. Під час складання легенди звертають увагу учнів на такі моменти:

•  всі умовні знаки карти, за винятком загальноприйнятих, і всі скорочення повинні бути пояснені;

•  кожне нове пояснення потрібно розташовувати в стовпчик з нового рядка, якщо готового «поля» легенди не вистачить, слід продовження легенди перенести на зворотний бік;

•  бажано дотримуватися визначеного порядку щодо пояснення умовних знаків: спочатку умовні знаки, пов'язані з природним середовищем, далі — з галузями промисловості, потім сільського господарства і транспорту.

Часто зустрічаються прекрасно оформлені учнями контурні карти. Виконані бездоганно, вони приємно вражають. Однак навчальний ефект від таких контурів (особливо, якщо зіставити з часом, витраченим на їхнє оформлення) дуже невеликий. Пояснюється це тим, що таки контур є механічною копією карти підручника або атласу.

Для того, щоб попередити механічне копіювання, кожне завдання повинно містити елементи самостійної роботи учня. Контурна карта дає широке поле для географічної творчості. Головне полягає в тому, щоб не допускати формалізму у використанні цього важливого допоміжного засобу навчання географії.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ГЕОГРАФІЇ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Оцінюючи навчальні досягнення учнів з географії, необхідно враховувати:

- правильність і науковість викладення матеріалу, повноту розкриття понять і закономірностей, точність уживання географічної та картографічної термінології;

- ступінь самостійності відповіді;

- логічність, доказовість у викладенні матеріалу;

- ступінь сформованості інтелектуальних, загальноосвітніх, специфічних умінь (робота з картографічними, статистичними та іншими додатковими матеріалами).

Рівні навчальних досягнень  Бали  Критерії навчальних досягнень учнів

 

I. Початковий  1  Учень (учениця) розрізняє окремі географічні явища чи об'єкти (гори і рівнини, суша і океан, село і місто, галузь і т. д.) та з допомогою вчителя знаходить їх на карті

  2  Учень (учениця) за допомогою вчителя відтворює окремі факти на елементарному рівні, розрізняє один або кілька запропонованих географічних об'єктів і з допомогою вчителя намагається знайти їх на карті

  3  Учень (учениця) дає нечіткі характеристики географічних об'єктів; за допомогою вчителя знаходить їх на карті, може самостійно розрізнити окремі географічні поняття

II. Середній  4  Учень (учениця) частково відтворює текст підручника, дає нечітке визначення основних понять і термінів за допомогою вчителя. Називає відповідно до теми конкретного уроку компоненти географічної оболонки та складові господарства; повторює за зразком практичну роботу; під час відповіді намагається користуватись географічною картою

  5  Учень (учениця) відтворює частину навчального матеріалу без розкриття причинно-наслідкових зв'язків, описує географічні об'єкти чи явища за типовим планом. Намагається робити висновки без підтвердження їх прикладами; частково володіє обов'язковою географічною номенклатурою

6  Учень (учениця) самостійно дає більшість визначень, передбачених темою уроку, відтворює значну частину вивченого матеріалу у відповідності з його викладом у підручнику. На середньому рівні володіє географічною номенклатурою та картою

 

III. Достатній  7  Учень (учениця) має достатні географічні знання й застосовує їх для вирішення стандартних ситуацій. Має цілісне уявлення про природні та суспільні явища, уміє вести спостереження за навколишнім середовищем; достатньо володіє картографічним матеріалом

  8  Учень (учениця) засвоїв основні уявлення, поняття й категорії географічної науки про Землю та господарську діяльність людини. Застосовує здобуті знання на практиці, використовуючи прийоми аналізу статистичних даних про господарство і населення, показує їх зміну в часі. Уміє наводити приклади взаємодії людини і природи; знає обов'язкову географічну номенклатуру

  9  Учень (учениця) на достатньому рівні володіє навчальним матеріалом, може застосовувати його для виконання практичних робіт; має чіткі уявлення про компоненти природи та просторову організацію господарства; пояснює причинно-наслідкові зв'язки у природі й господарстві; майже безпомилково працює з картографічним матеріалом

 

IV. Високий  10  Учень (учениця) усвідомлює сучасну географічну картину світу, здійснює оцінку певних процесів та явищ, передбачених навчальною програмою; пояснює прикладне значення географічних знань, дає розгорнуту відповідь, відбирає необхідні знання; вільно застосовує більшість географічних понять і може їх класифікувати; добре володіє картографічним матеріалом

  11  Учень (учениця) має глибокі знання про об'єкт вивчення, застосовує наукову термінологію, аргументує свої твердження й висновки, уміє працювати з рекомендованими вчителем джерелами географічної інформації; на високому рівні аналізує та використовує картографічну інформацію

  12  Учень (учениця) володіє ґрунтовними географічними знаннями в межах вимог навчальної програми, висловлює та аргументує власне ставлення до різних поглядів на об'єкт вивчення; самостійно аналізує природні та суспільні явища, робить відповідні висновки й узагальнення; здатний розв'язувати проблемні завдання; вільно володіє картографічною інформацією та творчо її використовує

Важливим етапом проектної технології є захист та презентація проекту і цьому варто вчити учнів та заздалегідь обговорити критерії оцінювання.

Так, оцінку високого рівня заслуговує проект, в якому використано різноманітні методи дослідження й опрацювання отриманих результатів, продемонстровано нестандартне мислення, рішення доведено, висновки аргументовано. Кожен учасник працював активно, в роботі були взаємні доповнення, взаємодопомога, демократичність, ділове спілкування. Сам проект демонструє реальну, практичну спрямованість і значущість. Записи оформлено творчо, якісно, є посилання на наукові джерела. Презентація вирізняється переконливістю. Продемонстровано готовність дискутувати, відповідати на питання, вміло використовувати наочність.

На достатньому рівні може бути оцінено проект, який має соціальну значущість, порушує актуальні проблеми, але розкрито їх недостатньо. У процесі роботи використано різні методи дослідження й опрацювання даних, при цьому міркування учнів відзначаються стандартністю. Висновки недостатньо аргументовано. Між діями учасників проекту спостерігалися певні неузгодженості. У ході прийняття рішень допущено окремі неточності.

Критеріям середнього рівня відповідають проекти, що не мають соціальної значимості, проблеми, що в них порушено, не вирізняються актуальністю. Проект розроблено поверхово, рішення і висновки слабо аргументовано. У роботі учнів спостерігається неузгодженість. Створений проект не відзначається практичною спрямованістю. Матеріали оформлено з порушенням вимог. При презентації результатів роботи недостатньо аргументів, знання матеріалу поверхове, непослідовне, відсутня наочність.

Оцінку низького рівня заслуговують учнівські проекти, що не мають соціальної значущості, проблеми не розроблено. Учні працювали безсистемно, відсутні висновки та пропозиції. Активність роботи була низькою, не всі учні працювали над проектом. Результати не мають практичної спрямованості, допущено мовленнєві помилки. Підсумкова доповідь або презентація практично не підготовлена, наочність відсутня

КРИТЕРЇЇ ОЦІНЮВАННЯ ПРАКТИЧНИХ РОБІТ

1 бал — учень розрізняє терміни об'єктів, що вивчаються. Називає їх окремими словами чи реченнями (наприк¬лад, це — «гори», це — «річка» і т. ін.).

2 бали — намагається дати характе¬ристику географічного об'єкта чи явища на елементарному рівні.

3 бали — допускає неточності у здійсненні спостережень. Виділяє окремі особливості географічних об'єктів і явищ, прагне дати їм характеристику.

4 бали - описує явища й об'єкти, що спостерігаються, і відтворює частину матеріалу на фрагментарному рівні. Екологічно грамотно поводиться в природі під час екскурсій, виявляє елементи допитливості та спостережливості, розпізнає більшість об'єктів, які вивча¬ються.

5 балів — здатний з допомогою вчителя логічно відтворити значну частину матеріалу, використовує умовні знаки, знімає показники спостережень, елементарно читає карту.

6 балів — самостійно виконує основну частину практичної роботи, за допомогою вчителя робить елементарні порівняння, виявляє основні риси об'єктів і явищ, читає тематичні карти.

7 балів — починає усвідомлювати мету практичної роботи, встановлює й описує причинно-наслідкові зв'язки. Оперує основними поняттями й термінами. Аналізує зміст карт.

8 балів — може логічно мислити, правильно, за планом, проводить спостереження, відображаючи особливості  об'єкта чи явища в замальовках, діаграмах, схемах. Формулює висновки, робить узагальнення. Правильно відбирає навчальні джерела інформації та аргументує власні дії, розв'язує типові задачі.

9 балів — уміє аргументувати, відстояти свій погляд, виявляє особливу допитливість при вивченні об'єктів і явищ. Помічає деталі, вільно використовує здобуті знання, вирішуючи стандартні ситуації, аналізує хід спостереження, бачить причинно-наслідкові зв'язки, встановлює залежності між фізико-географічними особливостями території господарською діяльністю людини, застосовує прийоми аналізу статистичних даних, грамотно порівнює показники, вільно розв'язує задачі у стандартних ситуаціях, складає картосхеми й картодіаграми.

10 балів — виконує проблемні завдання, поставлені вчителем, складає комплексну фізико-географічну характеристику, вільно використовує здобуті географічні знання, самостійно робить  висновки й узагальнення. Використовує принципи раціонального природокористування в повсякденній діяльності та працюючи у природі. Вільно застосовує більшість географічних понять,

класифікує їх.

11 балів — вміє оцінювати виробничу діяльність людини та її вплив на природу, розуміє суть географічних проблем. Пропонує виходи з нестандартних ситуацій, вільно переходить від аналізу окремих явищ до аналізу системи географічних явищ. Визначає причинно-наслідкові зв'язки, вільно володіє прийомами роботи з додатковими джерелами географічної інформації, цифровими показниками.

12 балів  —  використовує  географічні джерела інформації для розв'язання виробничих і побутових завдань,   пропонує   свої   ідеї   щодо вивчення того чи іншого об'єкта. Усвідомлено обирає форми, методи, засоби й прийоми виконання практичної роботи відповідно до поставленої мети навчання.         

   Щоб практична робота пройшла успішно, учитель повинен підібрати відповідні завдання, правильно регламентувати час, дати чіткі настанови під час пояснення завдань, вибрати найефективніші способи й прийоми її виконання. 

   Учитель має діяти чітко, опе¬ративно, відповідно до обставин, враховуючи зміст і ступінь складності роботи, вміння й навички учнів. 

   У практичній роботі завжди передбачаються елементи самостійності, але слід пам'ятати, що їй передує колективна робота під керівництвом учителя, яка носить інструктивний, навчальний характер.